місто сонячного проміння
З 13 – 28 березня студенти Інституту української філології та літературної творчості імені А. Малишка проходили практику в Угорщині в Сеґедському університеті.
Шістнадцять незабутніх днів у місті сонячного проміння – Сеґеді. Шістнадцять насичених подіями, емоціями, знайомствами, поїздками і неймовірним позитивом днів.
Угорська земля зустріла нас південним теплом і квітучими деревами, ввічливими людьми і надзвичайної краси архітектурою.
Неймовірні собори, вимощені бруківкою центральні вулички, веселі скульптури, квітучі магнолії, затишні кондитерські, неспокійна Тиса, велосипедисти – так ми знайомились із Сеґедом.
Сеґедський університет – один з найкращих університетів Угорщини. Його історія починається із 1872 року. Перше, що захопило, – різноманіття мов, які чуєш навколо, потрапляючи до університету. Угорська, англійська, іспанська, українська… у Сеґедському університеті навчаються студенти з усього світу.
Студенти самі обирають, які дисципліни вони хочуть вивчати, о котрій годині відвідуватимуть заняття, навчальний час там – з восьмої ранку до восьмої вечора. Часто буває, що пари проводять для кількох, а то й для одного студента.
Поряд з університетом розташована величезна бібліотека, оснащена всіма сучасними технологіями.
Ми відвідували пари студентів, які вивчають українську мову, готували для них презентації, проводили заняття і спілкувалися з ними у позанавчальний час. Одна з наших презентацій була присвячена 200-річчю з дня народження Тараса Шевченка, інша – Євромайдану. Студенти виявили неабияку цікавість та обізнаність із ситуацією в нашій державі, заявляли про свою підтримку України. Під час нашого перебування в Сеґеді в університеті проводилась дискусія, присвячена подіям в Україні.
У Сеґеді ви не побачите звичних «маршруток», наповнених студентами, що поспішають на заняття. Основний транспорт студентів – велосипеди. І зручно, і швидко, і недорого, а головне – корисно. От і стоять біля корпусів університету десятки «роверів», чекають завершення занять своїх власників.
Неймовірною виявилася поїздка до Будапешту, який вразив своєю величністю. Базиліка Св. Іштвана, Будайська фортеця, собор Матяша, Рибацький бастіон, пам’ятник Голодомору, площа Тараса Шевченка, будівля, де з’явилася на світ «Русалка Дністрова», Площа Героїв, Національна Галерея.
Побували ми в Почесному Консульстві в Сеґеді, який можна вважати частинкою України в Угорщині. Працівник консульства – пані Вікторія, яка є водночас і викладачем Сеґедського університету, розповіла нам про роботу, яку здійснює консульство. Відвідали також будинок нацменшин. Поспілкувалися з українкою, яка розповіла нам про діяльність закладу, мету його існування.
А ще сучасний балет, етнографічний музей Опустасер, Панорама про віднайдення угорцями своєї батьківщини, бібліотека, зоопарк і прогулянки тихими вуличками міста.
За ці 16 днів ми отримали безцінний досвід та яскраві враження, що перетворяться з часом на приємні спогади. Важливо, що є люди, які прагнуть вивчати українську мову, і ми, філологи, повинні популяризувати нашу культуру, історію. Адже перебуваючи далеко від дому, ти значно сильніше починаєш цінувати те, що маєш. А нам, українцям, є що цінувати і чим пишатися, треба лише вміло продемонструвати це світу.
Бондаренко Юлія,
магістрантка ІУФ та ЛТ імені Андрія Малишка
